Підписуйся!
Дякуємо за підписку
Інші учасники
- Друга Ріка
- Макс Барських
- DZIDZIO
- Виталий Козловский
- БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ
- MONATIK
- Epolets
- Жадан і Собаки
- Dizel Show / Дизель Шоу
- DOROFEEVA
- Бумбокс
- The Unsleeping
- Marco Concert
- Артем Пивоваров
- Курган & Agregat
- Volodymyr Dantes
- ODYSSAY
- LELY45
- SHUMEI
- Feelmark
- R.A.N
- М'ЯТА
- LATEXFAUNA
- Іво Бобул
- Melovin
- SKYLERR
- Вогні Києва
- Вогник
- Промінь
- Орбіта
Підписуйся!
Дякуємо за підписку
Марчук Іван Степанович - детальна інформація
Іван Степа́нович Марчук народився 12 травня 1936 року в селі Москалівці (ґміна Білозірка Кременецького повіту Волинського воєводства, Польська республіка; нині село Лановецької громади Кременецького району Тернопільської області) в родині відомого на всю округу ткача.
Після закінчення семирічної школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділ декоративного розпису, де навчався протягом 1951—1956 років (викладачі Карло Звіринський, Олекса Шатківський, Н. Сукачова). Після служби в армії продовжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив 1965 року (викладачі Роман Сельський, Данило Довбошинський).
З 1959 року і майже протягом наступних 10 років Марчук входив у підпільну школу, створену його викладачем Карлом Звіринським. Той на зібраннях знайомив членів із досягненнями світової культури та замовчуваними сторінками історії України. У школі також вивчали світову літературу, музику, релігію.
У 1965—1968 роках працював у Інституті надтвердих матеріалів НАН України, у 1968—1984 роках — на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.
Швидко виконавши виробничі замовлення, Марчук водночас малював те, що його дійсно цікавило.
З 1984 року — на творчій роботі.
Нереалізованість в умовах радянського тоталітаризму й постійні переслідування органами КДБ сформували в нього бажання втекти з СРСР. У 1989—2001 роках мешкав у Австралії, Канаді й США. У 1990 році Марчук відвідав Україну й відбулася його перша офіційна виставка у Києві — у Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва (нині Національний художній музей України).
До початку широкомасштабного російського вторгнення жив та працював у Києві.
Після закінчення семирічної школи вступив до Львівського училища прикладного мистецтва імені Івана Труша на відділ декоративного розпису, де навчався протягом 1951—1956 років (викладачі Карло Звіринський, Олекса Шатківський, Н. Сукачова). Після служби в армії продовжував навчання на відділі кераміки Львівського інституту прикладного мистецтва, який закінчив 1965 року (викладачі Роман Сельський, Данило Довбошинський).
З 1959 року і майже протягом наступних 10 років Марчук входив у підпільну школу, створену його викладачем Карлом Звіринським. Той на зібраннях знайомив членів із досягненнями світової культури та замовчуваними сторінками історії України. У школі також вивчали світову літературу, музику, релігію.
У 1965—1968 роках працював у Інституті надтвердих матеріалів НАН України, у 1968—1984 роках — на Київському комбінаті монументально-декоративного мистецтва.
Швидко виконавши виробничі замовлення, Марчук водночас малював те, що його дійсно цікавило.
З 1984 року — на творчій роботі.
Нереалізованість в умовах радянського тоталітаризму й постійні переслідування органами КДБ сформували в нього бажання втекти з СРСР. У 1989—2001 роках мешкав у Австралії, Канаді й США. У 1990 році Марчук відвідав Україну й відбулася його перша офіційна виставка у Києві — у Державному художньому музеї українського образотворчого мистецтва (нині Національний художній музей України).
До початку широкомасштабного російського вторгнення жив та працював у Києві.